Давнє й нове (2 стр.)

Тема

4

Вода, що довго капає на камінь

І в камені проверчує діру,

Отак, хто книги праведні читає,

З болота буденності вилітає,

З душі брудоту й погань вимітає,

Що уподоблює його звіру.

5

Хоч хто мудрий у житті, а письма не знає,

То він буде мов той пліт, що підпор не має.

Бо як пліт той без підпор вітер валить скорий,

Так безграмотний паде без знання підпори.

6

Цареву тайну берегти порядно,

Бо зрадників карають безпощадно;

Та славу божу тайною покрити -

Се злочин, мов у землю скарб зарити.

Карається не раз найгірш усіх,

Як непростимий проневірства гріх.

7

Хоч би ти попіл їв і землю гриз,

А не позбувся злости,

То не заслужиш ти у праведних

Одного "бог да прости!".

8

"Блаженний той, хто дба про душу слуг своїх", -

Так сказано в письмі святому.

Та горе тому,

Хто ніби дба про душу їх,

А тіло працею надмірною втомляє,

Тілесним недостатком оскорбляє.

9

Краще малеє надбання

З ласкою бога набути,

Як незліченне багатство

Серед проклять загорнути.

10

В здоровому тілі здорова душа,

Та часто буває не варта гроша.

В уломному тілі буває душа,

Що красою світ весь і бога втіша!

Вольні вірші

МНОГОНАДІЙНИЙ

Як родився наш многонадійний,

То прийшли судильниці чотири,

На вікна варцабі посідали,

На дитя уважно погляділи,

Залюбки поцмокали губами,

І гарненько зажили табаки,

І собі поклали на коліна

Калитки свої неспорожнимі,

І розважно, шамкаючи, звільна

Стали викладать йому дарунки.

П е р ш а

Ось я дам йому наймення львине.

Д р у г а

Ось я дам Адоніса подобу.

Т р е т я

Ось я дам блискучі чорні очі.

Ч е т в е р т а

Я додам ще голосок носовий.

П е р ш а

Ось я дам ораторськую позу.

Д р у г а

Ось я дам відвагу і завзяття.

Т р е т я

Я додам ще пильність трудолюбну.

Ч е т в е р т а

Я додам амбіцію безмежну.

П е р ш а

Я дам жіночку йому прегарну.

Д р у г а

Я зроблю артистом драматичним.

Т р е т я

Я редактором ще політичним.

Ч е т в е р т а

Я співцем вдодатку оперовим.

П е р ш а

Я ввіткну перо критичне в руки.

Д р у г а

Я штовхну поезії писати.

Т р е т я

Я дам премії йому за драми.

Ч е т в е р т а

Я… та ні, сього вже забагато

Для одного. З того, що я мала

Дать йому в остатнім подарунку -

Таланту, - не дам йому ні дрібки.

Написано в році 1907, досі не друковано.

This file was created

with BookDesigner program

[email protected]

25.06.2008

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке