Полювання в гельсінкі

Тема

85

Митець повинен бути голодним. І самотнім. Так що все, як має бути. Бо нікому мені варити їсти.

29.05.02.

Відчуваючи чужу пульсацію крові, я думаю про те, що маю любити тебе, білява Скандинавська Квітко. Я кричу про це в ліфтах у мене клаустрофобія, репетую на вулиці мене кудись забирають і про щось розпитують. Потім однаково відпускають, і знова стає однаково. Я ... тебе, бліда Скандинавська Квітко.

30.05.02

sie lieb dich.

Є. Є. Є.

Атож. Ком-ком. Комком поперек. Горлаю і прогортаю. До останнього. Чи будеш моєю «до віку, до смерти?» Певно що. Певно, що. Б. Щоооооорс. Не бувало такого героя. І мене як не бувало.

З неба щось. Щось як слова із задка. Біло-руде намисто. Воно не для тебе. Воно через те, що я не можу сісти до роботи. А що ж буде, як мій дім стане коло тебе? Де тоді набрати стільки метрів намиста? Ти не думаєш про це. Ти думаєш лише про те, як ми кохатимемося в туалеті літака, і як витерпіти третього пасажира поруч з нами, і чи купляти третього квитка, і про мову, якою «кохати» буде не так зачовгано, як англійською чи німецькою. Ти... думаєш за себе, Скандинавська Квітко. То й добре, а я спатиму. За нас двох.

31.06.02.

Я квінтесенція своєї еротичності. Одиниця мінус. Можу дрочити щодня і кохати себе. Та потім однаково приходять люті згадки за тебе. Зелено-достатня ентропія. Позитивна. Руки пахнуть так, як мав би пахнути твій язик.

Машини по колеса у воді. Вода вже по якийсь поверх хуй тій воді, я на сьомому. Спускатиму позавтра човен. Позавтра рейс на Скандинавію. Попливу туди. Тим паче, там тебе нема.

Пяні випускники здійняли вереск під дощем. Так щороку. І.

Сухий батон. Білий і каменем. Нащо?

Ще трохи, і буде спорт. Аааааааааа. Як зле. Яке гіввно. Бе. Батоооон... Б. е...

І якого я, питається, загиджую інформаційний простір? Цим недоробкам читати мої статті, а статті схожі на недоварений вміст обважнілого шлунку. Насильство... Ну що за тема така? І чого саме мені про нього писати? Бляха, я ж ненавиджу писати. Я ненавиджу свою собачу роботу...

02.06.02.

Гівно. Яке гівно. Як нудно. Що не день, то швидше й беззмістовніше, й при тому щоразу треба сплачувати податок на його додану вартість. Терміновий час. Ха-ха. Я не вмію говорити, це правда. Не вмію писати, це також правда. Я не маю сили, не маю сенсу. Відчуття це підходить до горла щороку по кілька разів, знаходить мене всюди. Вже нікуди не поїхати, бля. Хочеться здерти з себе скальп. Неможливо знайти зручну позицію: ні лягти, ні сісти. Як нудно. Як дурнувато. Де мій сенс, як не зі мною? Чому не... Все. Все. Все. Невер мор. Залишилось ще 26 гривень. Це по дві гривні на день. Я виживу. Тільки що буде, коли настане день?

Дурні розмови з тобою

Нічого не вийде

Бо ті вони

Що

Вважались

А

Вважалися

Брудом

А насправді

Як ти як ти

Можеш

Здогад

А ти

Головою не

Лупитись

А возити

По стіні

Голод

Голос

Господь

Спасе мене.

Друзі в сусідній кімнаті дивляться веселе порно. Найліпша подруга тим часом сходить з глузду десь на іншому кінці міста. Я живу. Я працюю, сидячи в жовтім кріслі, довкола літає хардкор. Коли на кілька секунд зникають густі відрізки звуків, я згадую тебе. Твоє голе напівпрозоре тіло, моя Скандинавська Квітко. Тоді спиняється геть усе, ти знаєш. Я ніколи не перекладу тобі цього.

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке