Кобылянская Ольга Юлиановна читать онлайн

 Valse melancolique

Жанр: Классическая проза

Ольга Кобилянська Фрагмент Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широ
 Українська мала проза XX століття: Антологія. Упорядник Віра Агеєва

Жанр: Современная проза

У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса
 Людина

Жанр: Классическая проза

Присвячено ви­со­ко­по­важній На­талі Коб­ринській. Das Re­ich der Lu­ge ist auf­recht, wie es noch ni­emals ge­ve­sen Die Wahr­he­it selbst wagt sich, nur in gle­is­sen­den Fet­zen ver­mum­mt, aus ih­rem Win­kel her­vor… [1] Пан
 Природа

Жанр: Классическая проза

Вона мала поверх двадцять років і була висока. Хоч русинка від голови до ніг, було в неї рудаве волосся, що у русинів рідкість, та в чертах бачилась порода, а майже меланхолійний сум, що вибитий на всім, що нагадує оцей нещ
 Земля

Жанр: Классическая проза

Своєму батькові Юліанові Я Кобилянськомупосвячує авторка I« Еs Ііеgt um uns herumgar mancher Abgrund, den das Schicksal grub, doch hier inunserem Herzen ist der tiefste»[1]. Дві години від ріки Серету на Буковині лежить село Д Його рівні поля пригадували б степ, якби н
 Земля (збірник)

Жанр: Современная проза

Повість « Земля» – вершина реалізму письменниці Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді і високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук Він шанує і
 Думи старика

Жанр: Классическая проза

IДітоньки! Ви на мене не зважаєте, а я вас заєдно бачу Я остався межи вами, як одинокий дуб старезний у молодому ліску, і бачу всі його вершки, бачу рухи його в бурі і тонкі звору­шення в погідних хвилях. Кажу: подвійно бачу
 Юда

Жанр: Прочая старинная литература

Ольга Кобилянська В Карпатах. Дома, себто в своїй малій хлопській хатці, лишив він в одній половині хору жінку, в
 Через кладку

Жанр: Классическая проза

Ольга Кобилянська ЧЕРЕЗ КЛАДКУ Повість I Я всіх знав отих, про котрих буду писати, старших і молодших, жінок і мужчин; ба одна часть їх мешкала навіть в домі моїх родичів, в горах, у невеликім місті К. , саме в роках, як вступив я в державну службу практикуючи і жив враз з родичами З того часу, а ма
 Оповідання

Жанр: Классическая проза

Ольга Кобилянська ЖЕБРАЧКА Сонячне тепле передполудне в червні Вікно моєї артистично урядженої кімнати стояло ши­роко відчинене, а я сидів перед ним при столі до пи­сання Один з найкращих, найдикіших карпатських краєви­дів пишався якраз перед моїм вікном Великанська, на піраміду подобаюча, густо зал
 Він і вона

Жанр: Классическая проза

Ольга Кобилянська Motto: Der Mensch ist etwas, was überwunden werden soll Гумореска (Він у своїй кімнаті) З бабами не хочу жодного діла мати, абсолютно жодного! Се народ примховатий, вибагливий, повний претензій і суперечностей, повний самолюбства В поглядах ограничений, дитинний що ж мені з ним, з
 Некультурна

Жанр: Классическая проза

Ольга Кобилянська Новела« Магура» називалася тота гора, під котрою стояла її хата. І була обросла від стіп до шпилю густо смереками Велика сила її зелені, що чинила її похмурою, і її стрімкість зберігали її від відвідин
 З юних літ Марії

Жанр: Классическая проза

Марією назвали її, як хрестили Була негарна дитина, що вічно чогось забагала, а коли не діставала, чого хотіла, заливалася сльозами. Числила сім років, як опинилась одного разу в великім товаристві Трапилось, що під час
 Битва

Жанр: Классическая проза

Ольга Кобилянська Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять разом в німій величі, одяг­нені в смерекові ліси. Різно сформовані, вганяються під небеса, стоять так нерухомо тисячі літ; кепкують собі з кожної змі­ни, що пе
 Нариси

Жанр: Классическая проза

Ольга Кобилянська ЧЕРЕЗ МОРЕДень із самого поранку ясний. Такий ясний і сонячний, що небо, звичайно в погожі дні синєсинє, відбилося в морі чистою блакиттю І тому море синє, і сріблом мерехтить по верху, і погідне, і бут
 Вовчиха

Жанр: Классическая проза

Ольга Кобилянська Новела з народного життя Чому саме Зоя Вергер була, як сама говорила, хрещена на «польське», себто на латинське, в чисто українськім православнім, а почасти й